Ключові слова
онім
позивний
конотація
Василь Шкляр
Як цитувати
Анотація
У статті крізь призму антропонімікону проаналізовано онімний простір художнього твору Василя Шкляра «Чорне Сонце», зокрема охарактеризовано позивні військовослужбовців, визначено функції поетонімів у художній мові твору та подано семантичний аналіз власних назв персонажів, ужитих у романі. З’ясовано, що ономастичний простір твору Василя Шкляра є виражальним засобом відтворення подій відповідної епохи, формує образну структуру тексту й відображає індивідуальний стиль мовотворчості автора.
Посилання
Белей Л. О. (1993). Літературно-художня антропонімія як джерело розвитку національного іменника українців. Мовознавство, 3, 35–40.
Карпенко Ю. О. Прагматична спрямованість власних назв у художньому тексті. Методичні вказівки до спецкурсу. Одеса, 1998. 24 с.
Кривда М. Ті, хто тримає сонце. Голос України. 28.102025. Електронний ресурс. https://www.golos.com.ua/article/260351 (дата звернення: 16.11.2025).
Лисенко Н. Специфіка художнього слова і його функціональні вияви в українській літературі. Рідне слово в етнокультурному вимірі. Матеріали Другої Міжнародної науково-практичної конференції / Упор. М.Федурко, В.Котович, Г. Філь. Дрогобич: Посвіт, 2011. С. 333–338.
Мельник Г. І. Міркування про теоретичні засади літературної ономастики. Електронний ресурс. https://dspace.onu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/8b25335e-e979-40f5-aca1-01fca9c197e7/content (дата звернення: 16.11.2025).
Павликівська Н. Українська громадсько-політична псевдонімія ХХ (1929 1959 рр.) – поч. ХХІ століть. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Мовознавство, 2017. Вип. 1 (27). С. 239–243.
Редько Ю. К. Сучасні українські прізвища. Київ: Наукова думка, 1966. 214 c.
Скрипник Л. Г.. Власні імена людей : словник.-довідник. 3-тє вид., випр. Київ: Наукова думка, 2005. 334 с.
Словник української мови: Академічний тлумачний словник української мови. Електронний ресурс. https://sum.in.ua/ (дата звернення: 16.11.2025).
Шкляр В. Чорне Сонце. 2015. Електронний ресурс: https://shron1.chtyvo.org.ua/Shkliar_Vasyl/Chorne_sontse.pdf
Belei L. O. (1993). Literaturno-khudozhnia antroponimiia yak dzherelo rozvytku natsionalnoho imennyka ukraintsiv. Movoznavstvo, 3, 35–40.
Karpenko Yu. O. Prahmatychna spriamovanist vlasnykh nazv u khudozhnomu teksti. Metodychni vkazivky do spetskursu. Odesa, 1998. 24 s.
Kryvda M. Ti, khto trymaie sontse. Holos Ukrainy. 28.102025. Elektronnyi resurs. https://www.golos.com.ua/article/260351 (16.11.2025).
Lysenko N. Spetsyfika khudozhnoho slova i yoho funktsionalni vyiavy v ukrainskii literaturi. Ridne slovo v etnokulturnomu vymiri. Materialy Druhoi Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii / Upor. M.Fedurko, V.Kotovych, H. Fil. Drohobych: Posvit, 2011. S. 333–338.
Melnyk H. I. Mirkuvannia pro teoretychni zasady literaturnoi onomastyky. Elektronnyi resurs. https://dspace.onu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/8b25335e-e979-40f5-aca1-01fca9c197e7/content (16.11.2025).
Pavlykivska N. Ukrainska hromadsko-politychna psevdonimiia KhKh (1929 1959 rr.) – poch. KhKhI stolit. Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu. Seriia: Movoznavstvo, 2017. Vyp. 1 (27). S. 239–243.
Redko Yu. K. Suchasni ukrainski prizvyshcha. Kyiv: Naukova dumka, 1966. 214 c.
Shkliar V. Chorne Sontse. 2015. Elektronnyi resurs: https://shron1.chtyvo.org.ua/Shkliar_Vasyl/Chorne_sontse.pdf (16.11.2025).
Skrypnyk L. H.. Vlasni imena liudei : slovnyk.-dovidnyk. 3-tie vyd., vypr. Kyiv: Naukova dumka, 2005. 334 s.
Slovnyk ukrainskoi movy: Akademichnyi tlumachnyi slovnyk ukrainskoi movy. Elektronnyi resurs. https://sum.in.ua/ (16.11.2025).
TЦя робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 International License.