ТЕМАТИЧНІ ГРУПИ МЕТАФОР У ПРОЗОВИХ ТВОРАХ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

Анотація

Статтю присвячено дослідженню метафоричної системи в прозових творах Бориса Грінченка, яка розглядається як один із ключових чинників його індивідуального стилю та художнього мислення. Метафора у творчості письменника постає не лише як засіб образного вираження, а й як інструмент глибшого осмислення соціальних реалій, внутрішнього світу персонажів і морально-етичних проблем. У роботі окреслено основні тематичні напрями використання метафор, що охоплюють психологічні переживання, природні явища, соціально-побутові реалії та абстрактні категорії. Така систематизація дозволяє простежити багатовимірність метафорики, її здатність поєднувати конкретне й узагальнене, матеріальне й духовне, а також формувати цілісність художнього простору. Особливе значення має висвітлення функцій метафори в прозі письменника. Вона виконує естетичну роль, створюючи образність і експресивність тексту, а також смислотворчу, адже через метафоричні конструкції автор формує власну позицію щодо соціальних процесів, моральних цінностей і духовних пошуків людини. Метафора стає засобом комунікації між письменником і читачем, сприяє емоційному залученню та глибшому розумінню художнього змісту. Результати дослідження засвідчують, що метафорична система Бориса Грінченка має комплексний характер і є одним із визначальних чинників його творчості. Вона поєднує різні тематичні групи, формує цілісність художнього простору та забезпечує глибину відтворення соціальних і психологічних реалій. Таким чином, метафора в прозових творах письменника постає як універсальний інструмент, що визначає індивідуальність його стилю та робить вагомий внесок у розвиток української літературної мови кінця ХІХ – початку ХХ століття.