ПРОЦЕС ВІДБОРУ АРХІВНИХ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ОЦИФРУВАННЯ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ

Анотація

У статті проаналізовано питання відбору матеріалів для оцифрування як ціннісне явище з неоднозначними та довготривалими наслідками для складу документально-історичної пам’яті; оцифровані матеріали набувають суттєвих переваг у видимості та доступності, тоді як неоцифровані фактично виходять з активного наукового обігу. Цифрова відсутність функціонує як форма практичного вилучення, структурно аналогічна до фізичної втрати за своїми наслідками для історичної репрезентації, незалежно від фактичної збереженості та наукової цінності документа. За відсутності явних критеріїв відбір спирається на неявні інституційні орієнтири, що ризикують увічнити ієрархії документальної значущості, сформовані в радянський період. Спираючись на архівну теорію, аналіз чинної нормативної бази та міжнародні настанови з оцифрування, доведено, що відбір при оцифруванні структурно аналогічний первинній архівній оцінці й потребує спеціальних методологічних підходів. Попри достатню розробленість теорії оцінки, її зв’язок із практикою відбору при оцифруванні у вітчизняній літературі залишається недостатньо дослідженим. Встановлено, що чинне законодавство України детально регулює технічні стандарти оцифрування, проте питання критеріїв відбору матеріалів з аналогових фондів залишається поза правовим регулюванням. Особливу увагу в статті приділено розгляду умов воєнного часу в Україні, за яких документально підтверджене знищення та вилучення архівних матеріалів з окупованих територій надає рішенням про відбір матеріалів для оцифрування характеру питань культурного виживання: документи, що не існують у цифровій формі на момент фізичного знищення оригіналу, є безповоротно втраченими. Стверджується, що суб’єктивність відбору не може бути усунена, проте має бути визнана, задокументована та піддана рефлексивній методологічній обробці; модель експертних комісій, закріплена в Законі про НАФ, розглядається як можлива інституційна основа для такого підходу, оскільки застосування аналогічних структур багатоперспективного розгляду до рішень про відбір зробило б суб’єктивність колективною, підзвітною та прозорою.