ПОЕТОНІМОСФЕРА ПОВІСТІ ІВАНА ФРАНКА «ЗАХАР БЕРКУТ»: ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІ І КІНЕМАТОГРАФІЧНІ ПАРАЛЕЛІ
Ключові слова:
поетонімосфера, топонім, антропонім, мікротопонім, поетонім, конотонім, оронім, гідронім, номінація, семантика, трансонімізаціяАнотація
У цій науковій розвідці автор робить висновок про те, що кожен поетонім має своє місце і значимість у творі. Повість «Захар Беркут» багата н топоніми, які поділяються на гідроніми, ойконіми, ороніми, мікротопоніми, що утворені способом трансонімізації. У творі згадані антропоніми, які відповідають і добі, і місцевості того часу, і подіям, також є поетоніми-символи, які мають глибоке фольклорне джерело. Іван Франко – неперевершений майстер художнього слова, твори якого мають невичерпне джерело для науковців. Ми не можемо розглядати художній твір як історичний документ, «Художня правда вище правди історичної. Літератори завжди ясно усвідомлювали, що між реальним ономастиконом і власними назвами художнього твору наявні істотні відмінності. Для історичних постатей характерне збереження реального імені. Наповнення поетичним об’єктом змінюється, з’являються конотеми поетичного характеру, з історичної постаті перетворюється в категорію історичного поетоніма, свобода супровідних, видатних імен; перенесення подій для створення цікавішого сюжету, для інтриги».
