Анотація
Статтю присвячено аналізу епонімів як унікальних мовних одиниць, що формуються на основі імен або висловлювань відомих осіб і активно використовуються в сучасному українському медіадискурсі. Автори акцентують увагу на їх здатності фіксувати культурні, історичні й соціальні аспекти, одночасно адаптуючись до поточних суспільних процесів. Засоби масової інформації розглядаються як ключовий простір для створення, розвитку й популяризації епонімів, оскільки саме вони оперативно розширюють лексику та фразеологічний запас, реагуючи на події в політичній, культурній, військовій та інших сферах. У статті розглянуто різні наукові підходи до поняття «дискурсу», виявлено його особливості в медійному контексті та окреслено роль у формуванні мовних норм і усталеного вживання. У розвідці детально проаналізовано основні джерела походження ептонімів у сучасних українськомовних масмедіа – біблійні ептоніми, літературні ептоніми, крилаті вислови воєнного часу, вислови історичних осіб. Епоніми в медійному просторі виконують номінативну, оцінну, символічну й іронічну функції, стаючи ефективним інструментом впливу на суспільну свідомість. У висновках йдеться про те, що ці мовні одиниці є важливим елементом мовної динаміки, дозволяючи поєднати культурну спадщину із сучасними реаліями й відображаючи процеси соціальних змін у медійному просторі.
Посилання
Бацевич, Ф. С. (2004). Основи комунікативної лінгвістики. Академія.
Голубовська, І. О. (2004). Етнічні особливості мовних картин світу. Логос.
Дядечко, Л. П. (2012). Ептоніми в сучасному медійному дискурсі. Мовознавство, (6), 24–30.
Єрмоленко, С. Я. (2007). Мова і українознавчий світогляд. НДІ українознавства.
Кондратенко, Н. В. (2019). Український політичний дискурс: текстуалізація реальності. Чорномор’я.
Різун, В. В. (2015). Теорія масової комунікації. Просвіта.
Селіванова, О. О. (2008). Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. Довкілля-К.
Стишов, О. А. (2005). Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації). Пугач.
Шевченко, Л. І. (2013). Медійна карта світу: теорія і практика. Київський університет.
Яцимірська, М. Г. (2019). Сучасний медіатекст: словник-довідник. Львів.
Batsevych, F. S. (2004). Osnovy komunikatyvnoi linhvistyky. Akademiia.
Holubovska, I. O. (2004). Etnichni osoblyvosti movnykh kartyn svitu. Lohos.
Diadechko, L. P. (2012). Eptonimy v suchasnomu mediinomu dyskursi. Movoznavstvo, (6), 24–30.
Yermolenko, S. Ya. (2007). Mova i ukrainoznavchyi svitohliad. NDI ukrainoznavstva.
Kondratenko, N. V. (2019). Ukrainskyi politychnyi dyskurs: tekstualizatsiia realnosti. Chornomoria.
Rizun, V. V. (2015). Teoriia masovoi komunikatsii. Prosvita.
Selivanova, O. O. (2008). Suchasna linhvistyka: napriamy ta problemy. Dovkillia-K.
Styshov, O. A. (2005). Ukrainska leksyka kintsia XX stolittia (na materiali movy zasobiv masovoi informatsii). Puhach.
Shevchenko, L. I. (2013). Mediina karta svitu: teoriia i praktyka. Kyivskyi universytet.
Yatsymirska, M. H. (2019). Suchasnyi mediatekst: slovnyk-dovidnyk. Lviv.

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
