ДІЄСЛІВНА МІЖМОВНА ОМОНІМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ПОЛЬСЬКОЇ МОВ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз явища дієслівної міжмовної омонімії в українській та польській мовах як одного з найскладніших аспектів міжслов’янської лексичної взаємодії. Актуальність дослідження зумовлена зростанням інтенсивності міжкультурної комунікації, перекладацької діяльності та мовних контактів між носіями української та польської мов, що підсилює потребу в глибшому осмисленні семантичних розбіжностей між формально подібними дієслівними одиницями.
У роботі визначено поняття міжмовної омонімії, окреслено її місце в системі лексико-семантичних відношень, а також розглянуто специфіку її прояву саме у дієслівній підсистемі. На основі зіставного аналізу встановлено типологію дієслів-омонімів, зокрема повних і часткових омонімів, а також окреслено їхні функціонально-семантичні характеристики. Особливу увагу приділено механізмам виникнення омонімії, серед яких історичні фонетичні зміни, семантичні зсуви та впливи міжмовної інтерференції. Проаналізовано приклади дієслівних пар, що мають спільну форму, але різне значення, що призводить до комунікативних помилок. У дослідженні використано методи зіставного, структурно-семантичного та контекстуального аналізу, що дозволило виявити закономірності функціонування міжмовних омонімів.
Перспективи подальших досліджень пов’язані з розширенням корпусу аналізованих одиниць та залученням когнітивно-дискурсивних підходів до вивчення омонімії.